пʼятницю, 29 грудня 2017 р.

Максим Солодовник — Забігаючи на край ночі [ч.1] (Eisenturm, 2017)


Формат: PDF
Масштаб: А4


Перед вами – перша частина третьої поетичної збірки автора.
Ідейно, естетично та стилістично продовжуючи лінію попередньої творчості,
книжка водночас містить деякі нові моменти, помітні уважному читачеві.
Три стислі цикли поезій і традиційний вже бонус із поетичними перекладами улюблених авторів, без якого картина була б не такою багатою.

У центрі авторської уваги тут – усе, що пов’язане з підкреслено несучасним, приреченим, романтичним коханням і трагізмом екзистенційної та мілітарної боротьби. Читач неодноразово згадає про те, що далеко не всі історії у підмісячнім світі мають щасливий фінал, але одержить шанс стати іще відчайдушнішим, адже все справжнє неодмінно приносить свої плоди.


Книжка поширюється у форматі інтернет-релізу. 
Якщо у вас виникло щире бажання подякувати автору, варто перерахувати будь-яку доречну на ваш погляд суму за реквізитами:  

Приватбанк 4149 4991 1143 3171 (UAH, Максим Солодовник)
для переказів у EUR: IBAN UA453052990004731185616880875

для переказів у USD: IBAN UA933052990004731185617038218

Bank: PRIVATBANK | SWIFT code: PBANUA2X 


Details of payment: Charitable aid

понеділок, 17 квітня 2017 р.

Домінік Веннер про фемінізм


" У Європі, де жіночність завжди поважали й оспівували, фемінізм нічого не додав до цієї поваги – можливо, навіть приніс із собою регрес. Він дозволив жінкам мати доступ до діяльності та функцій, які раніше були для них закритими. Він також змусив визнати той факт, що материнство не обов'язково є покликанням [кожної] жінки. У свою чергу, як наслідок, він став збоченням, заперечуючи різницю між жіночністю та мужністю, між ніжністю та грубістю – різницю, яка, однак, є джерелом взаємного потягу і всіх еротичних стосунків. Інакше кажучи, переслідуючи мету підвищення ролі жінок у суспільстві, фемінізм приніс засудження мужності й знецінення жіночності, що запанувало [разом] із "гендерною теорією" (gender studies)."



Із книги "Самурай Заходу. Настільна книга Нескорених"
Переклад:  Eisenturm, 2017



суботу, 11 лютого 2017 р.

Варг Вікернес : По Зарослих Стежках

11 лютого 1973 народився Варг Вікернес ― творець і єдиний учасник BURZUM, знавець і дослідник європейської релігії, провідна постать білого руху кінця XX – початку XXI cт.  
З цієї святкової нагоди ділимося з вами свіжим українським перекладом однієї з його програмових колонок, написаної 12 років тому, але незмінно актуальної і, поза сумнівом, класичної.



Aurum nostrum non est aurum vulgi
(Наше золото ― не золото профанів)

Існує безліч шляхів прожити життя, але переважна більшість людей воліє йти на натовпом широкою і легкопрохідною рівною дорогою, що веде лише до духовної пересічності та до застою.  Досягаючи кінця шляху, вони не залишають за собою жодних слідів свого існування і просто-напросто лишаються забутими. Подібно до худоби вони слідують за пастирем перед собою, не дуже задумуючись над тим, що вони роблять, і йдуть прямо у небуття. Вони обирають цей шлях, тому що він чинить їм найменший опір і дає найзручніше життя.

Але є й інші шляхи, інші стежки, якими людина може пройти своє життя. Природно, що стежки, якими ступали наші предки, нині заросли. Ніхто не ступав ними протягом дуже довгого часу, і дика природа поглинула більшість із них. Нам доводиться ретельно шукати за ними, аби хоча б дізнатися про їхнє існування. Проте ці стежки нелегкі. Ті, що йдуть зарослими стежками, будуть спотикатися об укриті мохом камені й коріння у темних лісах, вони часто будуть зісковзувати й падати в багнюку, застрягати у трясовинах, їм доведеться перепливати небезпечні течії. За винятком випадкового мандрівника, з яким можна перетнутися в глушині, ця стежка є зовсім безлюдною. Йти доводиться переважно одному.

Коли зарослі стежки перетинають проторену дорогу натовпу, самотній мандрівник ― немитий, часто брудний і одягнений у дрантя ― зустрічається з потоком лайки: із насмішками, презирством, страхом і навіть ненавистю. Худоба покірно йде за пастирем перед собою, не зносячи втручання. Людина, що йде в іншому напрямку, або та, що перетинає шлях, завжди буде викликати сум’яття та неясність у їхніх дурних рядах.

Натовп не знаходить жодних секретних таїнств, жодного духовного просвітлення або давніх знань на проторених шляхах. Руни й золоті частки богів можна знайти лише у зеленій траві або під мохом, на зарослих тропах. Просвітлення досягне лише та людина, яка відірве свій погляд  від слідів людини, що йде попереду й для різноманіття погляне на небо. Давні знання будуть в змозі пізнати лише ті, хто йде шляхом древніх і чинять як наші предки.

Нелегко знайти шлях, який веде з протореної дороги до зарослих стежок. Більшість людей проносяться повз них, навіть не знаючи, що вони там знаходяться. Їх доводиться шукати, часто у найнесподіваніших місцях, і навіть ви можете не знайти їх. Інші більш фортунні ― у тому сенсі, що їм вказують напрямок інші. Напевно, вся річ у долі й ті, кому заповідалося знайти зарослі стежки, в будь-якому разі з часом знайдуть їх. Хочуть вони цього чи ні.

Я йду однією з таких зарослих стежок і, можливо, тому деяким людям буває складно зрозуміти те, що я говорю, роблю і думаю, і тому багато хто ставиться до мене з відразою або боїться, ― незалежно від того, що я роблю або кажу. Але що з того? Я знаю, що дійсно має значення в житті, і мені подобаються лише «духовні герої та героїні», ейнхерії та валькірії, яких я іноді зустрічаю в глушині, які знайшли свій власний шлях, що веде геть із битого шляху. Мені подобаються тільки сильні люди, що перебувають у пошуках рун, золота богів, поміж зеленої трави. Я по-справжньому поважаю лише тих, кому я подобаюся і хто йде зарослими стежками. Посередні маси мене зовсім не цікавлять.

Вальгалла не для овець.

Варг "Локі" Вікернес (грудень 2004 року)

Переклад:  Eisenturm, 2017

Джерелоhttp://www.burzum.org/

вівторок, 7 лютого 2017 р.

Василь Кожелянко про потребу перевернути актуальну версію українського прапора


Не втримаємось від досі актуальної цитати з роману "ЛжеNostradamus" (1999) незабутнього Василя Кожелянка:

"Не висуваючи будь-яких претензій до вельми шанованих і сакрально змістовних кольорів — жовтого і синього, мусимо зазначити, що їх розміщення на Прапорі України нічого доброго для цієї державо-нації не віщує. Поєднання цих заслужених барв у такому порядку, коли синє зверху, а жовте знизу, відповідає одній з чотирьох найгірших гексаграм, за китайською класичною книгою змін "І-цзин". (А не вірити книзі братів наших давніх хінців ми не маємо жодної підстави, бо не було ще у цьому світі під четвертим місяцем, аби якесь прогнозування "І-цзин" не збувалось). Триграма синьої барви "Цянь", розміщена над триграмою жовтою "Кунь", за книгою "І-цзин", утворює гексаграму "Пі", яка, до великого нашого жалю і співчуття братам нашим українцям, розшифровується так: "Будьте пильними і передбачливими. Не беріться за якусь суттєву справу, бо вона швидше не збудеться, ніж збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без будь-яких підстав сваритеся зі своїми друзями". Але це ще не все, брати наші. Відомо, що ввічливі давні хінці писали книгу "І-цзин" для окремих людей і, аби не травмувати їх психіку, використовували різноманітні евфемізми. А насправді гексаграма "Пі" передбачає зраду і занепад. Стосовно державо-нації це пророчить повну і неухильну деградацію. Це підтверджує і сполучення кольорів ЯН (золоте) — ІНЬ (синє).

А вихід з цієї ситуації простий як китайська головоломка: треба просто перевернути прапор. Тоді жовте буде зверху, а синє знизу, і утвориться цілком нова гексаграма "Тай". Текст до неї звучить дуже сприятливо для того, кому випав цей знак:

"Щастя вам сприяє, і кар'єра ваша підноситься вверх. Якщо хочете, аби фортуна і успіх супроводжували вас якомога довше, намагайтесь підкріпити їх досягненнями в інших сферах. Бажання ваші здійсняться, але не намагайтесь штучно наблизити їх здійснення". Це проґноз, адаптований до окремої людини, яка запитує книгу "І-цзин" про свою особисту долю, а на загал знак "Тай" (жовто-синій) означає: "Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток."