неділю, 31 січня 2016 р.

Фрідріх Ніцше про красу


"Взагалі всюди, де людина є пригніченою, вона відчуває близькість якогось неподобства. Її відчуття влади, її воля до влади, її мужність, її гордість — все це падає при вигляді неподобства, все це зростає від присутності краси...

Ми робимо висновки з цих двох випадків, а матеріалу для цього більш ніж досить у наших інстинктах.
Ми розглядаємо неподобство як ознаку виродження. <...>

У цій дефініції звучить ненависть, але кого ж ненавидить тут людина? Поза всяким сумнівом, вона ненавидить занепад свого роду. Ненависть її виходить із найглибшого інстинкту роду; у цій ненависті є і жах, і страх, і відраза, і передбачення..
Це найглибша ненависть з усіх, що існують. Лише завдяки їй мистецтво є глибоким... <...>

Краса не є випадковістю. — Краса раси або окремої сім'ї, принадність і м'якість її рухів генерується довгою працею. Краса ця, подібно до генія, буває заключним твором накопленої роботи цілих поколінь. Аби її досягнути, потрібно було приносити великі жертви тонкому смакові, багато чого зробити, багато від чого відмовитися."

неділю, 17 січня 2016 р.

Джозеф Конрад про молодість і час


О розкішна молодість! О вогонь юних літ, ще чарівніший за яскраве палахкотіння корабля, вогонь, що відкидає магічне світло на широку землю, скаче сміливо до небес, а потім його гасить час, ще жорстокіший, нещадніший, невблаганніший, ніж море, вогонь, схожий на осяяний полум'ям корабель серед глупої ночі.

Джозеф Конрад (пер. з англ. П.Таращука)

Перечитуючи давнє інтерв'ю



Варг Вікернес
«Дебютний альбом Burzum був могутнім криком з лісів невідомості. Сьогодні ліси переповнені. Але крики Burzum долинають сьогодні з невидимої вежі за лісом, з іншого боку. 
Сьогодні нашу пісню чути з далекого зоряного неба, натовп завжди буде на крок позаду нас.»

(уривок з інтерв’ю 1994 р. журналу «The Horned»)