Цей мій вірш - явно не з рубрики "Hochkultur" і навряд буде у моїх збірках, але він настільки органічно створився і виражає саме те, що на часі, що не записати його було б лоховством. Зрештою, недарма ж я свого часу досліджував бурлескно-низову творчість українських "мандрівних дяків" =) Рецепційний горизонт читача має бути розташовано саме в тому контексті, але без вагомої частки профетичності тут не обійшлося теж ;)
НЕЗАБАРОМ
Поїхав Зелебобік ув урльоп*,
Бо здох Путло, а з ним - Пєсков,
Повісився Кіріл у себе на амвоні,
а перед тим - Кадиров удавився салом.
Повиздохла росгвардія кхуям,
Скабєєва у сказі захлинулась хером,
Перепились ванюшкі намертво в полях,
У норах потруїлися зоманом окупанти.
Заснула рашка недобитка сном,
В ганьбі волочачись в гнилу могилу.
Ніщо вже не врятує тупорилий скот
І тих блядєй, які йому служили.
(с) Максим Солодовник, 23.03.2022
_______
Немає коментарів:
Дописати коментар